Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ. 26 квітня 1986 року - одна із найскорботніших дат в історії нашого народу, спогад про яку пронизує серце гострим болем. Чорнобиль і досі є незагоєною раною. Минуло 32 роки, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі.
Так склалося, що через тридцять два роки Володимир Петрович знову побував на чорнобильщині. Про свої переживання, відчуття, якими жив в період ліквідації наслідків аварії і про те, що відчув знову, побачивши спустошений чорнобильський край, він розповів молодому поколінню.Молодь мала можливість отримати відповіді на питання, які виникали під час зустрічі. Також переглянули коротке відео, яке було знято цієї весни в Прип'яті.
Велику увагу присутніх привертав до себе до себе перегляд- інсталяція "Чорнобиль не можна забути". На зустрічі були присутні помічник депутата Жук О. С. та голова квартального комітету Хоменко В. Є. Низько схиляємо голови перед учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС! Велика Вам подяка і низький доземний уклін! Нехай у цей день дзвони Чорнобиля відгукнуться в душах кожного з нас співчуттям і милосердям.
Коментарі
Дописати коментар